Позиція церкви «Благодать» щодо ставлення християн до участі у військових діях

На основі дослідження Писання (Бут.9:5-6) та інших місць Святого Письма, ми вважаємо:

«Бо й вашої крові - вашої душі - Я вимагатиму з руки кожної істоти. Тим більше вимагатиму її з руки людини, - з руки чоловіка, кожного брата його Я вимагатиму людської душі. Хто проливатиме людську кров, то і його кров буде пролита людиною, бо за образом Божим створено людину.» (Бут.9:5-6).

  1. Що зло, скоєне людиною, має каратися рукою людини. В цьому випадку людина виступає у ролі Божого знаряддя покарання злочинця.
  2. Бог використовує для стримування зла органи влади (1Пет.2:13-14; Рим.13:3-4).
  3. Суспільство делегує владі (в різні історичні періоди у різний спосіб) певні функції, у тому числі: збереження внутрішнього порядку та захист країни від зовнішніх ворогів (1Цар.8:20).
  4. Віруючі, згідно з волею Божою за Писанням, повинні сприяти встановленій владі у здійсненні її функцій (Єр.29:4-7).
  5. Якщо в державі існує закон про загальний військовий обов'язок під час війни, то віруючий, який отримав повістку з військкомату, зобов'язаний підкоритися цьому закону. Це, насамперед, моральний обов'язок християнина, що йде з духу Писання про любов до ближнього (Ів.15:13; Мтф.22:39), турботи про країну, громадянином якої він є (Єр.29:4-7), а також принципу справедливості (Буття 9:6).
  6. Віруючий не повинен брати участь у військових діях у будь-якій ролі, якщо його країна здійснює агресію проти іншої країни (Дії 4:19, 5:29; Еф.5:11).
  7. Віруючий має право захищати свою країну та сім'ю від зовнішнього агресора зі зброєю в руках аж до його фізичного знищення (Неем.4:14, Мт.26:52; Лк.22:36-38). У цьому випадку віруючий стає знаряддям Бога для покарання злочинців відповідно до Бут.9:6 (див. вище) і не несе відповідальності перед Ним за позбавлення життя іншої людини (Рим.13:3-4).
  8. Під час бойових дій віруючий не повинен порушувати положення Женевської конвенції «Про поводження з військовополоненими» від 12.08.1949 р., керуючись принципами Святого Письма про людинолюбство та милосердя (Дії 4:19, 5:29; Рим.12:19-21 ).
  9. У разі захисту свого дому та сім'ї від зазіхань злочинців християнин не повинен перевищувати міру необхідної самооборони згідно із законом держави про самозахист (Вих.22:2-3).
  10. Якщо закон держави передбачає для віруючих альтернативний спосіб захисту (без зброї), то віруючий має право скористатися цим і не брати до рук зброї через свої переконання чи інші фактори морально-психологічного характеру (Втор.20:8).